Я забув написати вірша.
Це моя не найбільша втрата.
Спохмурніла на мить душа.
І стала зі мною на чати ….
Розучився дарувати квіти,
Та й зірвати їх мабуть б не зміг,
Бо ці квіти – вони ж як діти,
Хтось їх теж для когось беріг …
Я забув посміхнутись сонцю,
Заблукала в той час десь душа,
І закрились на мить віконця,
Пише лівою той що правша …
Я забув під дощем постояти,
Просто так, щоб відчути весь світ,
Десь у ньому в думках політати,
Оминаючи сотні воріт …
Я згадав, що десь були очі,
Що дивились мені щедро вслід,
Я до них повернутись хочу,
Що ж ти, чорний, муркочеш, кіт?!
Зустрічаєш мене щоранку,
Не втікаєш, вдаєш, що спиш.
Сів би краще собі за фіранку,
А ти тут між каміння лежиш …
Розспівався враз, наче людина.
Де ж таланти взялись в співака?!
Я на цілий концерт вже не встигну,
А погладити встигла рука ….
Біжимо, де ж взялося натхнення
Здоганяти усе навкруги.
У полоні усі у щодення,
То й мотаємо знову круги ))))
Главное не забыть вспомнить о том,о чем бывает забываем! Стих - супер! Вдохновения!!!
