Ти далеко у часі і в просторі
І щось сталось у цьому процесорі,
Заглядаю за свою межу,
Серед поля розлігся й лежу …
І очима пронизую небо,
Пролітаю крізь хмар океан,
І штовхаю то небо до тебе.
В чомусь сокіл, а в чомусь кажан …
Крила порвані в клапті звисають,
Рваним пір’ям покрилась земля,
Тут навколо птахи не літають,
Тут птахами вся вкрита рілля …
Може щось вони також кричали,
Щось шукали собі в небесах,
Щось знаходили і щось втрачали,
Не буває, щоб завжди в плюсах …
Але знову кидалися в небо,
Не любили повзти по снігу,
Не штовхали, щоб тільки для себе.
Шкода тільки, що все на бігу …