Дерева ждуть ласкавої погоди,
Ворушаться допитливі бруньки,
Росини опадають, як глаголи,
З тендітної вишневої руки.
Озвалось небо голосом вогнистим
Пробудження. Далеко видно все -
Весна іде під сонцем променистим,
Надії на коромислі несе.
Кому надії, а кому й тривоги,
Нема їм ні вітрила, ні стерна.
В глибинах стогнуть дніпрові пороги,
З пітьми ночей погрожує війна.
Не побреду чужою лободою,
Нікому не віддам свою весну,
Бо вірю -приколисана бідою,
Устане Україна з напівсну.
Красо моя, для тебе день ясніє...
Ще буде сонця, цвіту і зела.
Нехай же той навік закам'яніє,
Хто сіє біб неприязні і зла!
"Нехай же той навік закам'яніє,
