Я сумна, в очікуванні
весняного тепла.
Цієї казкової,духмяної,
запашної пори.
Вікна їй на зустріч відчиню,
вдихну солодкий вітерець,
вірю, що божевільна радість
повернеться зповна,
вона мої бажання зна.
Вишина Небесна тишею заворожить,
провину мою перед нею пробачить,
що лила до неї сльози,
як незряча.
Лунає дивна весняна мелодія,
я перед нею смішна - знедолена.
Впізнаю її красу,
що повертається не згаса.
А моє Життя перед нею зараз,
як навмання "сліпої у коноплях".
Є надія, що зглянеться вона до мене
мовчазною своєю красою,
й пітьма згине в забуття.
Не хочу стояти у Долі на колінах,
Душею бути розірваною днинами.
