Щедрівки — жанр народних величальних обрядових пісень, якими зустрічали початок нового хліборобського року, початок весняної рільницької праці, що починалася наприкінці березня.
Давні українці-рільники надавали особливої магічної ваги хліборобському новоріччю і назвали Щедрим вечором ніч перед його початком. Молодь і діти у цей вечір обходили оселі, величали господарів, віншували їх піснями-побажаннями. Свідченням того, що саме українці-хлібороби витворили цей вид пісенності, є і сама назва Щ., оскільки в інших слов’янських народів, навіть у найближчих сусідів, вона відсутня.
Щ., будучи однотипними з колядками за змістом, функціонально-структурними особливостями, зберегли свою первісну назву і характерний приспів “Щедрий вечір, святий вечір, добрим людям на здоров’я”. Однак ця диференціація між колядками і Щ. помітна тільки в окремих західних регіонах України. Мотиви Щ. знайшли своє втілення в художній літературі — “Ніч перед Різдвом” М.Гоголя, “Щедрий вечір” М.Стельмаха та ін.
У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Поетичне слово в щедрівках і колядках виконує магічну функцію.
Щедрий вечір, добрий вечір —
І дорослим, і малечі!
Щастя, радості, любові,
Щоб завжди були здорові
І багаті, і веселі
І надворі, і в оселі.
Щоб Господь оберігав,
Вам усе потрібне дав! («З Новим роком!)
У давніх щедрівках і колядках відбилися часи Київської Русі й збереглися образи князівсько-дружинного побуту. Проте у щедрівках і колядках християнського циклу переважають мотиви біблійних і євангельських та апокрифічних оповідань: картини народження Христа, поклоніння волхвів і пастухів. У багатьох щедрівках і колядках християнські мотиви і євангельські оповідання сполучені з життям і побутом українського селянина («Господь волики гонить, Пречиста Діва їсточки носить, а святий Петро за плугом ходить»). Образи святих вводяться, щоб надати ще більшої магічної сили поетичній формулі.
До XV століття Новий Рік на Русі святкувався у березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тобто, розпочинали весняний цикл, тому в них і залишились згадки про ластівок, зозуль… («прилетіла ластівочка», … «ой, сивая зозуленька»). До речі, горобцеподібна пташка «щедрик» також прилітає на терени України лише в кінці березня.
Багатством змісту і поетичною формою щедрівок захоплювалися українські письменники і композитори, зокрема Микола Лисенко, Микола Леонтович (відомий «Щедрик»), Кирило Стеценко, Михайло Вериківський, Костянтин Данькевич та інші.
Українська творчість фонтанує багатством щедрівок:
Тільки вигулькнув на небо
Місяць-зорепас,
Щедрий вечір, добрий вечір
Завітав до нас. («Щедрий вечір, українці!»)
або
Як ходили ми бродили,
То щедрівочку зустріли.
З нею ми прийшли до хати,
Тож дозвольте щедрувати!
Щастя, радості, достатку,
В охорону — ангелятко!
Хай приходять до оселі
Друзі вірні і веселі,
Море сміху і любові.
Щоб усі були здорові! («Дозольте щедрувати»)
ID:
801314
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 30.07.2018 16:05:42
© дата внесення змiн: 30.07.2018 16:05:42
автор: Теоретик
Вкажіть причину вашої скарги
|
Хороша інформація, Дякую! 
