Ти волосся розпустила
І порхаєш, мов на крилах,
Але, мабуть, десь згубила,
Моя мила,
Те, чим сильно так манила,
Чим до себе приліпила,
З чим у сни мої вселилась... =
Щось згубилось.
Ти сама не зрозуміла,
Коли раптом все змінилось,
І мені тебе ловить перехотілось.
Може вже немає сили,
Може надто ти дражнилась,
Та згадав я, що вітрило
Ще лишилось.
Хоч його ти завалила,
Ним підлогу застелила =
Ти мене назавжди (вірила) зловила.
Ти і їсти наварила,
Біля себе положила,
Навіть, трохи, моя мила,
Ворожила.
Та на те вони і крила,
Щоби вітром підхопило
Й натягнути захотілося
Вітрило!
