Боюсь і взнати, що далі буде,
яке буде майбутнє, чи буде
зв'язок між нами ще...?
Ночами темними й холодними,лиш
твоїми словами зігрівалась
і була на крилах мрій у небесах.
За довгі дні ще пам'ятаю кожне слово,
сказане тобою, чи з теплом чи аби як?
Не знаю...
Слова ті віри в себе додавали,
підтримку відчувала я таку,
що полетіла б в небо...
Я теж молитви за тебе завжди
читала, благала,щоб Всевишній оберіг.
Але на жаль ,нам з тобою ніяк аж не знати,
що буде завтра, що буде поміж нас.
А може краще для усіх так буде,
щоб залишити спогади усі в душі,
самим зажити чимось новим у житті...
Хоча не знаю,як для тебе,
та мені буде важко на душі, так відпускати
тебе в чужий ,жорстокий світ,але так видно
треба...
