Спогади я спалю під водою
І очищу їх полум'ям вічним,
Ця сльоза нехай стане росою,
Як і ти тепер став простим стрічним.
Небо хмарами сірими вкрите,
Мабуть, день вже не буде погідним,
Все забуте тепер і розмите,
Ти чужим мені став, а не рідним.
Всюди чується сміх чийсь злостивий
І думки з пухом вже тополиним,
У імлі такій чорній, красивій
Ти звичайним все ж став, не єдиним.
Все, що гарне покрила потворність
І наркоз знову введений шприцом,
Загубилась твоя неповторність,
Не моїм став тепер і не принцом.
