ПРИСЯДУ, У ПАХУЧІ ТРАВИ
Присяду ,у пахучі трави буду споглядати...
як троянда пишноцвітна квітне біля хати,
як у саду, розцвіли квітом яблуні і вишні-
пригадаю ,свою весну і молоді літа колишні.
На подвір'я, із за хмар виглянуло ясне сонце...
розпустило золоте проміння до мого віконця,
усміхнулась , юна весна розпустила довгі коси
зашелестіло зелене листя їх купають чисті роси.
Ловлю , прекрасну мить Щастя у свої долоні,
шалун-вітерець зачіпає і я в обіймах у полоні...
красуня весна запрошує мене у квітучий май,
де пахне м'ята і замайоріли мальви у розмай.
Дивлюсь, як ластівка в'є гніздечко в стрісі...
іздалеку ,чути ,як кує щастя зозуля в лісі
на дроті, горобчики посідали шнурочком
милуюсь, як пливуть хмаринки у холодочку.
На одній нозі ,в гнізді закурликав лелека
у батьківський дім кличе дітей із далека...
де біля воріт зацвів рясно кущ калини,
розрісся старий горіх і солодка малина.
І в босоноге дитинство лечу на крилах
де сидить на лавочці матуся і тато сиві
у біленькій хустині барвінок у віночку
споглядають, як ростуть зелені огірочки.
Прийшла весна, батьки не всидять в хаті,
трудяться , щоб вродив урожай багатий...
тато, оре сіє... ярий овес жито і пшеницю,
клепче косу у трави, щоб рід був ситий.
У батьків- золоті руки, щире ,чуйне серце-
від спраги, я черпаю водицю із відерця...
із світів ,де б не була біжу додому де мати...
де сироті , серед ночі відкриє двері тато.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Гарно, Марійко! 
