Темна кімната і лише світлини,
Старі світлини в дерев'яних рамках
Із павутини, що звисає на фіранках
Усе життя оспівують одні картини.
Кожна світлина - в душі світлий спомин,
Навколо вітер їх у хоровод вже кличе
В старій кімнаті, де так сильно й таємниче
Ти чуєш, любий друже, серця свого гомін.
Багатьох, хто на них давно уже немає
Здається, мало, та багато вже прожито
І ти колись покинеш світ несамовито,
Та зараз щось іще тебе тримає.
Запрошують в минуле і сміються
Старі світлини в дерев'яних рамках
В свідомості незвичних забаганках
Всі спогади аж через край уперто ллються...
