Все менше й менше місяць травень – франт,
Мені пелюстям душу вистеляє.
Все більше вітер – вільний музикант,
Тужливу пісню на тромбоні грає.
Все менше кроків до межі-меча.
Все більше зморшок – тих, котрі старечі.
Все менше сонце топить віск в очах.
Все більше никнуть, костеніють плечі.
Все менше перлів сяйних на устах.
Все більше хмари туляться до рота.
Ще крила є, я все ще дужий птах.
Лише до злетів губиться охота…
депресія... 
