Ти давно не заходив у гості,
Я навіть скучила, як дивно не було б
І спогади тепер найбільше гострі,
Осколки серця, як розбите скло.
Як справи? Добре? Як твоє навчання?
Хитринка в шоколадних тих очах
Вибач за довге і сумне мовчання,
З тобою говорила я у снах.
Ти пам'ятаєш хто я? Чи забув вже?
І спогади всі пил цей притрусив
Що? Пам'ятаєш? Друже, та невже?
Я думала давно все загасив.
Усі роки пройшли так непомітно
Я виросла, змінився, мабуть, ти,
Але у снах махаєш все ж привітно,
У них іще не спалені мости.
Приходь у сни, заходь і не соромся.
Усе, що було заглушив бур'ян
Це світ мій. Ти тихенько з ним знайомся,
Лиш не розвіюй щастя мій туман
Я напишу листа тобі ще неодмінно
Його, може, читає адресат
І вчитується у рядки мої сумлінно
Навіть годинник зупинив свій циферблат...
