Крізь сито почуттів відносини просіяв
Й своє кохання випік, наче здобний хліб,
Творив таке собі, що уявляв та мріяв,
Вкусивши, спробував на смак…Солодкий гріх.
Я меду й радості, мабуть, багато вилив,
Нектару й пристрасті дав більше, ніж хотів,
І ніби все робив, як старші мене вчили,
А хліб любові мій все рівно пригорів.
Солодкий, пригорілий хліб, мов гріх в коханні,
Пекло нестерпно в горлі й дряпало, мов цвях,
І кожна скибка, що була смачна в бажанні,
Гірким нальотом залишалась на вустах.
Нудотно так було… І все ж хотів я хліба,
Весь час смакуючи, я знов голодував,
Крізь гріх бажань своїх чекав прощення з неба,
Дививсь на всіх жінок…Та лиш одну кохав!
Мабуть, душею теж я пригорів в коханні,
Весь мед віддавши, сам залишився гірким,
Й шматком останнім на долоні, у закланні,
Хрестив чоло блаженно та молився з ним.
Рецепт вимолював, щоб випічка вдалася,
Аби любов смачна, як пасочка, була,
І пристрасть наша з неї в небо вознеслася
З Пасхальним запахом, що запекла весна.
Трохи Вам наслідю, Ярославе, щоб знали, що читають Вас там, де Ви тільки з'являєтесь. Причому, находжу вірші, які мені не переходили ніде дорогу. Пишіть, будь-ласка, бо виходить у Вас круто!
Ярославе, щоб знали, що читають Вас там, де Ви тільки з'являєтесь. 
Причому, находжу вірші, які мені не переходили ніде дорогу. Пишіть, будь-ласка, бо виходить у Вас круто! 
