У тих, хто любить, не буває смутку,
В таких немає часу для образ,
Хіба що тінь промчить і скине куртку,
Ледь струсить з неї дощ, помирить нас …
У тих, хто любить, радості великі,
Навіть з маленького тепла росте бузок,
До щастя рідко люди аж настільки звиклі,
Щоб розсипати щастя на пісок …
Коли приходиш, не буває смутку,
Коли ідеш, журюся я здаля,
Життя вбираєш в незнайому палітурку,
Вертаєшся, радію, як маля …
Коли ти йдеш, тобі, мабуть, так треба,
Кудись летіти ген до сірих хмар,
І справді, там багато того неба,
А на землі все меншає гітар …
