Я в своїх загрубілих долонях,
Вам приніс би із яблуні цвіт…
Та мій сад не розквітнув спросоння,
Хоч і зник вже у березні сніг.
Я би Вам, всі зірки дістав з неба...
Та, на жаль, мій аркан не для них,
Допомогу тут янголів треба,
Та і їх не знайшов я...Не зміг.
Я нектарами Вас привітав би,
З купажу Закарпатських всіх вин.
Цицерона затьмарив, щоб знали,
Перед Вами б упав й сивий Рим!
Голос рвав би я бардом співучим,
Та, на жаль, Бог не дав мені слух...
Я в моря, як "Голландець летючий",
Вас відвіз, шторм війни лиш би вщух.
Я би зміг...Чи не зміг, не важливо,
Та від серця, у день цей весни,
Я вітаю дівчат всіх так щиро,
Що, аж рвуться всі струни душі!
Вам кохання земного бажаю...
Нехай злиться Амур за слова,
Це його хліб і добре я знаю,
На любов лишень в нього права.
Живіть в щасті від нині й довіку
І радійте життю, як ніхто,
Хай дістане заморську Вам квітку,
Ваш коханий немов у кіно!