Блукаючі міста пролягають поміж моїм царством мертвих
і твоїм царством живих,
коли дивлюсь у твої блакитні очі,
то відчуваю вмерлої собаки хрип,
коли бачу тебе шматками, наче з кінострічки
вгамовую свою бліду посмішку,
наче осиротілий кіт,
ти приходиш, всміхаєшся мовчки
як секрет смерті
я не відгадаю твою загадку,
доки перетинок наших снів не
перетворить корабель з моїм екіпажем
на сонних мерців
тоді я вдруге прокинусь, щоб оспівувати твою красу
й потому, напевно, ми таки зійдемо дзвінкими дітлахами
униз, під лід,
щоб розбудити воду
й освятити нашим велінням
богів,
аби ті не катували любов,
наславши другий потоп,
у якому всі неживі мореплавці борсались би
у танку' з живими жінками
піратами
піраньями
і акробатами
небувалого.
