**

Блукаючі  міста  пролягають  поміж  моїм  царством  мертвих
і  твоїм  царством  живих,
коли  дивлюсь  у  твої  блакитні  очі,
то  відчуваю  вмерлої  собаки  хрип,
коли  бачу  тебе  шматками,  наче  з  кінострічки
вгамовую  свою  бліду  посмішку,
наче  осиротілий  кіт,
ти  приходиш,  всміхаєшся  мовчки
як  секрет  смерті

я  не  відгадаю  твою  загадку,
доки  перетинок  наших  снів  не
перетворить  корабель  з  моїм  екіпажем
на  сонних  мерців

тоді  я  вдруге  прокинусь,  щоб  оспівувати  твою  красу
й  потому,  напевно,  ми  таки  зійдемо  дзвінкими  дітлахами
униз,  під  лід,
щоб  розбудити  воду

й  освятити  нашим  велінням
богів,
аби  ті  не  катували  любов,
наславши  другий  потоп,
у  якому  всі  неживі  мореплавці  борсались  би
у  танку'  з  живими  жінками
піратами
піраньями
і  акробатами
небувалого.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780446
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.03.2018
автор: Immortal