Привітне сонце ніжно землю обіймає,
В блакиті неба вітер хмари гонить.
В пахучій зелені спів соовейка не змовкає,
І вишня білий цвіт додолу ронить.
Вузька стежина пролягла між трав високих,
Поруч каштани запалили білі свічі.
Я поспішаю на побачення до тебе,
Щоб пригорнутися, щоб глянути у вічі.
І ось безжально хмара сонце заступила,
І так тривожно в яворові іволга співає.
Невтомний вітер согне, плаче сумовито.
На серце біль, тривогу й смуток наганяє.
19.05.1997р.
Гарно!
