Ой, чому козаче, ти так, зажурився?
Ой, чому козаче, ти так, зажурився,
Чи не маєш жінки, тому й засмутився.
Чи не маєш жінки, та й своєї хати,
Скажи мені друже, мені скажи, брате.
Та маю я жінку, тільки язикату,
Гарну і звабливу, та трохи, пихату.
Є в мене і хата, є і малі діти,
І чомусь, не можу, тому я радіти.
Як в похід збирався, жінка голосила,
Що б і не вертався, Господа просила.
Мабуть і не знає, козак Бога має,
Який у поході, завжди помагає.
Воріженьків лютих, козаки, розбили,
В неньку – Україну, вони б не ходили.
В полі їх могили, тільки вітер, свище,
Будуть пам’ятати, довго, боєвище.
Вже й пора додому, що мені робити,
Чи зможу я знову, жінку полюбити?
Скажи мені друже, дай добру пораду,
Заспокой і серце, посій в нім, розраду.
00:05.10.02.2018.
ID:
776127
Рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата надходження: 10.02.2018 00:47:14
© дата внесення змiн: 10.02.2018 13:20:31
автор: Михайло Онищенко
Вкажіть причину вашої скарги
|
:
