Закинув десь свою гітару,
Я з нею чверть життя колись пройшов,
Коли мені погано, пам’ятаю, граю,
У ній я друга був знайшов …
Тепер стоїть покинута й розбита,
Це ж не її проблема, що не співалося давно,
Це ж не кінець історії. І книжка ця відкрита.
Білий пісок, струна і молоде вино …
І пальці вже не так болять, як то було раніше.
Вже пальцям легко. Просто дивина …
Слова складаються простіше, сміливіше,
Слова уже всі є. Ще музики нема …
Так й у житті не варто покидати
Те, що в руках і те, що від душі.
Тоді буде усе гарно звучати,
Коли гітари не чиїсь, свої …
А так, коли єдині інструменти -
Байдужість, хитрість і обман,
Гітари – непотрібні рудименти.
Гітари згин таким не нагадав б жіночий стан …
Якщо гітару не умієш обійняти,
То як тоді кохання у руках тримати?
Не рідним стане вигин тіла, а всього лиш дорогим,
Якщо його за гроші купувати …
