ВІЛЬХОВАТИЙ. (За мотивом легенди Оксани Йонаш -Тодер)
В закарпатському краЮ
Десь там між горами ,
В сиву-сиву давнину
Сім*я проживала.
Донечка у них була,
Краси не земної
Ні опишеш ,ні змалюєш
Вроди чарівної.
В очах неба голубінь
бездонна сіяє,
Коса руса,шовковиста
До землі сповзає.
Над усе любить природу,
З нею розмовляє,
А природа навзаєм
Їй відповідає.
Ділить силу від дерев,
Від косичок вроду,
Від пташок дарує пісню
Про мир і свободу.
Але якось на село
Чужинці напали
І ту дівчину-красуню
до полону взяли.
Та природа не змирилась
До захисту стала
Всіми силами своїми
Їй допомагала.
Птахи очі ворогам
Що сили,клювали
А дерева і кущі
Гіллями тримали.
Аж тут вп*ялася стріла
Дівчині у ногу
І красуня молода
Впала від знемоги.
Тихо зойкнула вона ,
Глянула на небо,
А чужинцям-ворогам
Цього було траба.
Вони кинулись до неї
Мов собача зграя ,
Але й тут за ню всупилась
Воленька Святая.
Руса коса розплелася,
В землю в коренилась
І де дівчина лажала
Вільшина з*явилась.
Від подиву вороги
Ніби остовпіли.
І де ділася красуня
Так не зрозуміли.
Розлючені таким чудом
Сильно лютували:
Підпалили те село,
Людей повбивали.
Злі вогненні язики
Полум*ям палають,
Але сили надприродні
Вільху захищають.
Все згоріло навкруги,
Попелом сивіє,
Тільки вільха в попелищі,
Стоїть, зеленіє.
Час минув і подорожній
Став тут відпочити,
Вже хотів бува іти ,
Та зостався жити.
Щось тримало його тут,
Збудував хатину,
Й біля вільхи поселив
Він свою родину.
Стало більше все людей
Край цей любувати,
Ось і виникло село --
Зветься ВІЛЬХОВАТИЙ.
Автор: Іван Мотрюк.
Таку історію можна написати про кожне село, а Ви - про своє... Гідно та плідно! 
ГАРНА ІСТОРІЯ СЕЛА
