Ясні зорі в небі сяють,
Місяць ясний по ньому пливе.
Сидить дівча край віконця,
Миленького свого вона жде.
А зорі вночі ясно світять,
І по-під ними місяць гуляє.
Сидить дівча край віконця,
Миленького свого виглядає.
-Ясний місяцю, місяченьку,
Поміж хмар човником пливи,
Та й моєму ти миленькому,
На доріженьку посвіти.
Місяць із-за хмар виглядає,
А потім ховається вмить.
-Чому ж то милого немає,
Чого моє серце щемить?
Немає його та й не буде,
Бо доля дівоча така.
Полюбить дівчину й забуде,
А дівчина плаче сама.
Дівчина плаче й ридає
І серденько в неї болить.
Коханого вона виглядає,
Та ночами довго не спить.
А зорі палають в небі
Місяця уже не видно ніде..
Сидить дівча край віконечка
І миленького свого вона жде...
Ранкова зоря засвітилась.
Сонечко ясне із-за гір зійшло.
Проснулась дівчина раненько,
А милий загляда у вікно.
