Нехай ця осінь триватиме вічно,
Тому що вона так личить тобі.
Твоя краса така кристалічна,
що наче маяк світить в імлі.
Нехай ця осінь триватиме вічно,
і личить тобі цей французький берет.
А у цьому плащі ти сама поетичність, –
ти муза, що в полон не бере.
Нехай ця осінь триватиме вічно –
нехай в польоті заклякнуть листки.
нехай плин часу змінить циклічність,
і над нами будуть ті самі зірки.
Нехай ця осінь триватиме вічно!
І в сущій душі твоїй не дощить,
лиш осені барвами тлітимуть вічі,
у пам’яті днів відіб’ється ця мить.
нехай навіть осінь не залишиться вічно…
нехай навіть ти не моя…
нехай в коханні клянеться хтось інший… –
знаю, що тебе випиваю лиш я!
