Ти знову тут? Мій любий злодій. Стій!
Куди забрав від мене мою осінь?
Ти опинився знов між двох стихій
І прикидатись на сьогодні досить.
Куди забрав усі мої сузір'я?
Спалив вогнем? Втопив у океані?
Надскупчення галактик - наче пір'я,
Тепер для тебе значення не має.
Куди забрав усі мої комети,
Метеорити і зірковий пил?
Хіба тобі потрібні ці планети?
Ти підеш, залишивши мертвий небосхил.
Тобі вдалося потримати вітер
У своїх сильних втомлених долонях.
Але про це ти свою пам'ять витер,
Тепер ти сам у іншому полоні.
