Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще живе
В свиню абощо, та й живе,
Купається собі в калюжі,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так. Мені байдуже
За простих сірих сіромах,
Вони і Господом забуті.
Так що ж мені тут гріти-дути!
А де оті?? Невже в сажах
Годує хам собі на сало?
А може, й так? Добра чимало
Вони творили на землі,
Ріками сльози розлили,
А кров морями. Люде знають,
Кого годують, доглядають...
Де ж слава ваша?? На словах!
Де ваше золото, палати?
Де власть великая? В склепах,
В склепах, поваплених катами,
Такими ж самими, як ви.
Жили ви лютими звірми,
А в свині перейшли!..
Тарас Григорович Шевченко
Тарас Григорович це знав,
Це бачив і про це писав.
Я також знаю це і бачу,
Свої долоні власні наче.
Коли людина не по-людськи
Живе життя, а по-верблюдськи —
Даремно, марно — ця людина
За це життя вже є тварина
І отже, залишивши тіло,
Хоча того б і не хотіла,
В сім'ї народжується псячій,
В сім'ї гадючій чи свинячій.
Її думки і почуття
Формують певний тип життя.
Якщо не вірите мені,
Погляньте в очі цій свині,
Погляньте в очі віслюку,
Коту цьому, цьому бику,
Що добре людське тіло мали
Та в отаке деградували.
Стоїть воно собі й реве,
А їздило на BMW,
Було народним депутатом
Колись це чудо пелехате...
28.03.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
ID:
748247
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.08.2017 11:09:17
© дата внесення змiн: 29.08.2017 11:09:17
автор: Петро Рух
Вкажіть причину вашої скарги
|
