Впало літо в траву
Стиглим яблуком,
Покотилося ген у лиман,
Не втопилось у плесі,
Боками червоними
Милувалось налитими
Соком землі.
Хто скуштує його
Забере теплі дні із собою
І засвітить ліхтар,
Що не дасть заблукати вночі.
Тільки б вийшло впіймати той сон,
Який ще короткий як мить
І втопитися так поспішає в холодній воді,
Та уже не врятує від спеки.
Відступить сама.
Тільки б випливло яблуко
Сонцем вечірнім,
І літо ще трішки
Залишиться тут.
