ЙОГО ТАЛІСМАН
Багато хто у диво це не вірить,
Бо дивом це реальним не вважає.
Тому, що у житті на цілу вічність
Незмінного кохання не буває.
Скороминучі вихори захоплень
Зведуть на мить і знов розірвуть душі,
Морями гіркоти і сліз затоплять
Всі острівці незайманої суші.
Нехай не вірять! Хай собі кепкують
Над фобією старого поета!
У Всесвіті його іще існує
Всіх романтичних почуттів планета.
Її ім’я він в серці своїм носить,
Як талісман, як цінність найдорожчу!
Для неї в Неба на колінах просить,
Хоч зірку щастя, коли йде на прощу.
Її ім’я – це жінка-українка,
Яка його назавжди полонила.
Бо ж це від Бога серця половинка,
Це чарів вроди нездоланна сила.
Не перший рік він на її орбіті
Супутником захоплення кружляє.
Тенета, що міцніш всього на світі,
Поета серце держать, не пускають.
Що б там не сталось, як би хто не судить,
Та він про неї, про єдину пише.
Бо вірне серце тільки її любить
І нею, як повітрям чистим, дише!
30.06.2017