Пестить щічку свіжий вітер,
І думок лишилось мало,
Сніг, мов хтось рукою витер
Серце – “тьох!” – і не спитало!
“Хрусь” – з життям прощалась гілка.
Хтось пішов, а хтось приходить...
Як мелодія сопілки,
Спів весни, що містом бродить…
Хоч і вмите та спросоння
Мружиться на землю небо,
Ну а їй сердешній сором –
Спершу ж бо вдягтися треба…
Звідусіль “кап-кап” лунає,
І підбори веселіше
Цокотіти зачинають.
Їм шепочу: “Тихше, тихше…”
