Walt Whitman: Leaves of Grass.
http://whitmanarchive.org/published/LG/1867/poems/21
IN PATHS UNTRODDEN
На стежках неходжених,
на водах ставків, що ледь помітно підіймаються,
сховавшись від життя, що випинається,
від норм, колись встановлених -
від відповідності, прибутків, задоволень,
що їх так довго я давав Душі для споживання;
тепер я ясно бачу тут нові стандарти -
ясно мені, що моя Душа,
Душа людини, що до вас говорить,
радіє й живиться товаришуванням;
і тут, на самоті, далеко від бряжчання світу,
відповідаючи на мови запашнії,
я не розгублений вже більше,
бо в цьому усамітненому місці
я можу відповісти так,
як не посмів зробити б це деінде;
де наді мною силу має те в житті, що непомітне,
хоча воно і містить решту,
я сповнений рішучості співати не пісні щоденні,
а тільки ті, де мужність є присутня,
проектувати їх на те життя посутнє,
заповідати типи дужої любові,
і пополудні, в цей чарівний дев'ятий місяць
у сорок перший рік мого життя,
всім молодим, чи тим, хто були молодими,
я хочу розказати моїх ночей i днів секрети,
я хочу прославляти у товаришах потребу.
Переклав Анатолій Чернат.
