Я подумки в дорожніх автострадах,
Окутаюсь у музику дороги.
Вікно, і я у чорних окулярах –
Не бачу у своїй душі тривоги.
Це музика весь смуток відкидає
І я живу, немов як на плаву,
І щось не чути, що хтось заважає
Дослухати ту пісню чарівну.
Колеса їдуть – швидкість не стабільна,
Бувають перешкоди і зупинки,
Вона до вад поганих трішки схильна,
Але в мені вони як невидимки.
Я подумки в дорожніх автострадах,
Окутаюсь у музику дороги,
Але зніму я чорні окуляри –
Вони мені чомусь не до вподоби.