Не бачив світ таких голодоморів,
Хоч вимирали плем’я і народи…
Нас нищили вампіри у мундирах -
Перевертні «совєцької» породи.
Чому таке солоне Чорне море?
Сюди стікали сльози з України.
Ще по дворах лежить життєве горе,
В людських серцях димлять святі руїни.
А скільки крові, скільки того суму,
Що з покоління йде до покоління.
А глуму, над народом нашим глуму,
Хоч вижили, бо маємо терпіння.
Гноїли нас в далеких Магаданах,
На Соловках живе ще вишиванка.
А ті хто вижив, бережуть кайдани,
І у серцях ятриться їхня рана…
Тепер вже нас нічим не налякати,
Як грім небесний вдарив нас Чорнобиль,
Не хочеться голодним помирати,
Та прийдеться, бо свій же свого гнобить.
Гірко те, щемно... 
