Одинокий лебідь по кругу пливе,
Одинокий лебідь живе й не живе,
Одинокий лебідь-перебите крило,
Було в нього щастя і кохання було.
На березі озера гніздо збудував,
Та щасливої долі так і немав.
Гніздечко спалили і те, що в нім було,
Знищили поле , зруйнували село.
Була в нього пара, та щира любов,
Та в серці тепер стала холодою кров.
Лебідку втратив, крило перебили
Було в нього щастя, а його згубили.
Лебідю білий, з силою зберися,
Та й в небеса високо ти піднімися.
Поглянь он в озері, що за горою,
Плаває лебідка з такою ж журбою.
Не піднімусь і не стану летіти,
На озері ріднім завжди буду жити,
До іншої я не зможу пристати,
Бо тільки раз можу я вірно кохати.
Гарно!!! То така птаха не зраджує свою любов.Людям треба повчитися, бути вірними принаймні хоч коли єдружені.
Скільки багато зруйновано війною лелечих та лебединих гнізд. Гинуть так як і люди. 
