Я вже не німий, тому хочу сказати,
Про світло, про поле і небо, і волю.
Нас вчили, тихенько сидіти, мовчати.
Не думать про Бога, тим паче про долю.
Нас вчили, любити міфічні країни,
Де слів так багато, а справи – брехливі.
З нас хтіли, щоб ми виростали рослини,
А воля і світло не є так важливі.
Нас вчили, любити криваві режими,
Там щастя, казали, раї там небесні.
Лише пережити лишилося зими,
Не Бог, а вожді лиш бувають воскреслі.
Забули одне, що в нас гени не рабські.
Сини ми, Вкраїни, козацького роду,
І крила до волі у нас велетенські,
Майдани ростуть в боротьбі за свободу.
Нас вчили брехати, про правду мовчати,
Та досить тиранів нових і забутих.
Я слово тримаю і буду казати:
- Знесемо ярмо олігархів надутих.
Я вже не німий, тай не був ним ніколи,
Тож правду, лиш правду учімось казати.
За неї в бою гинуть наші соколи.
Мовчати не будем,
Україна
В нас –
Мати!
