Минає день і вечір сходить
На сіру тишу край села.
І в цю миттевість у природі
Завмерло все-вже ніч прийшла.
Та лиш недовго тиша спала
В житах почувся шурхіт крил,
Маленький перепел зухвало
Свій падь-падьом і світ ожив...
Тут враз із мороку почулись
Всі оди ночі на яву
Плакучі верби колихнулись,
Із лісу пугача пу-гу.
Шелеснув вітер понад ставом,
Скубнув зелений очерет.
І чути хвильку, що ласкаво
Свій безкінечний шле сонет.
Я зачаровуюсь красою
Це літня ніч дарує нам.
П"янкою в світ іду росою
Такий чудовий і без драм...
