Все, що маєш покірно порине під воду,
Відобразить на поверхні сліди світла.
Шуму моря набравши у вуха по вінця,
Не почуєш відчайдушного крику.
А з гори́ вісять руки,простягнені до тебе.
Вони сині і чорні благають пощади,
Доки ти у холодному морі загиблих
Чекаєш на теплий пасат.
Ти закований в ґрати з волосся і вусів
Сирен й велетенських китів.
Неоново сяють медузи, паралізуючи тіло,
а їх прозорість обманює зір.
