Змерзлими пальчиками по сніжинках, наче, по піаніно
Вкладаючи все своє внутрішнє тепло у кожен видих,
І всі спогади зараз пролітають примарами мимо
Не збурюючи більше умиротворену свідомість.
Глибокі сліди замітає снігом,
Навколо переплелось біле з чорним,
Губи промовляють слова тихо, сильно
Заставляючи від збудження стискатись долоні.
Хтось з прохожих запитує котра година,
Посмішка змінює обличчя контури
Питання абсурдне й збиває з пантелику,
Адже зараз це щось таке чуже й незнайоме.
Груди коливаються плавно, рівно
Їх ритму не порушить жодна з емоцій,
Легкими кроками, наче, по повітрю
Наче, понад вічними зорями.
