Весна прийшла — співають птахи,
І зеленіє весь дереворід.
А відчуття, мов хтось вбиває цвяхи
В життя. А то — мостирять пліт.
Чудні. Дурні. І Біблії не знають.
Благенький пліт врятує від води?!!!
А молоти щосили заганяють
У дошки залізяччя. У борти.
Ще цвіт у плід не зав'язався,
Простолюдинам в дивину,
Летючий корабель добудувався.
Не пліт і не ковчег. Та ну-у-у!!!??
Вельможі хочуть порятунку —
А ну ж, Господь нашле потоп!
Готують і пакують обладунки,
А ще харчі, щоб не страждали шлунки.
Ще всі живуть, а в них вже — стоп.
Їх руки у крові по плечі.
Їх душі у нечистого на обліку.
Вони бояться явлення Предтечі,
Серцям їх ще від пращурів пороблено.
Їм хтось доніс про Божий Судний день,
Що цього разу судді — непідкупні.
Будують порятунок із кісток людей.
А для людей що день, то судний.
Прийшла весна. Дерева в цвіті.
А правди люди не знайдуть...
І сильні світу на спинах діток
На корабель в'їжджають. Й в путь...
І як сказать своїй дитині,
Що правда десь посередині,
Але не тут?...
