Прошу тебе, чуєш? Люби мене різною-різною.
Коли я без настрою, хмурою, щирою, ніжною.
Коли я в істериці крики кидаю від ревнощів,
Люби мене в теплу погоду і в зливу холодних дощів.
Цікався банально: чи сита? Чи тепло? Чи холодно?
Поправ мені шарф, бо на вулиці зараз так морозно.
Прояви співчуття - коли на роботі не склалося,
Люби мене будь-коли і в супереч що би не сталося.
Піклуйся про мене, питай, чи я тепло вдягаюся,
Пиши мені з ранку хороші листи, коли прокидаюся.
Цілуй ти при зустрічі, ніжно, губами гарячими,
Й дивися на мене очима закохано-щиро-дитячими.
Зумій мене слухати – коли на душі призбиралося,
Адже у мене багато чого вже в житті відбувалося.
Зумій зрозуміти і словом хорошим підтримати,
Я хочу від тебе кохання і ласку отримати.
Радій ти зі мною – коли на душі моїй весело,
Коли я сміюся до сліз, що чути на все село,
Коли я радію тобі при зустрічі як дитя
Й пробач мене в час – коли чуєш моє ниття.
Люби мене, чуєш? Люби мене грізною й доброю.
Люби мене, чуєш? Бо тільки з тобою, насправді сама є собою.
Я так же любитиму і слово твоє я цінитиму,
З тобою печалі і радість я завжди ділитиму.
Ти будеш для мене - одною моєю людиною,
З тобою я буду носитись – як мама з своєю дитиною.
Для тебе одного повір, тільки буду старатися
Й з тобою одним я бажаю щораз прокидатися.
Сидіти ми будемо пледом закутані з піснею,
Обійму тебе і подякую:
«За те – що ти любиш мене, так до крайнощів різною!».
