Батько, не таким тебе уявляють
Хаотичні мармизи безцільного лиха
Про прощення ві сні все плекають
Дивани, ковдри гріха..
І я, я з ними чуєш
Блукаю в роздумах і відчуттях
В мені ти кожен день ночуєш
Падінь між та свої звитяг..
Твоя рука, твій подих, думка
Мого їства початок і кінець
А сердце моє з твоїм візерунком
Для вічності - любов, вінець..
