Батько, не таким тебе уявляють
Хаотичні мармизи безцільного лиха
Про прощення ві сні все плекають
Дивани, ковдри гріха..
І я, я з ними чуєш
Блукаю в роздумах і відчуттях
В мені ти кожен день ночуєш
Падінь між та свої звитяг..
Твоя рука, твій подих, думка
Мого їства початок і кінець
А сердце моє з твоїм візерунком
Для вічності - любов, вінець..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699704
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2016
автор: Miтрій Лі Хой