Печери мрій
В печери мрій
піду від безнадії
приємних снів, взаємних слів
із царства змій,
де всюди лиходії
кують життям палючий гнів.
Відчую лютим болем на душі,
сліди кнутів, жорстоких мук,
та рани щастям зцілюють дощі
з печерних стель, як милий звук.
Нове життя
і погляди на нього
знайду собі, теплом в собі,
у почуттях
існує світ для цього,
коханим тлом в нічній журбі.
Малюю дивом радісних думок,
печери мрій, де спокій мій
наповнює ласкавістю струмок
творивши рух музичний свій.
Якщо добро
осяє днем раптово,
цвістиме знов палка любов.
Зійде тавро,
зникавши поступово,
то вже не сам покину схов.
В обіймах діви згадую не раз,
печери мрій, самотніх мрій,
неначе лиха ще настане час,
що заплете стражданням вій.
Якщо кохану
спідкає та ж біда,
що і мене спідкала враз,
яка неждано
застане мов орда,
у свій полон забрати нас.
Веду за руку милую свою,
в будинок наш, в печерах мрій,
нехай осяє доленьку мою,
відкривши світ душевний свій.
Віктор Цвіт 12.10.16
