|
Добра душа
Вийду із дому мрії шукати,
випивши рому біди і невдач,
біль не бажає слідом рушати,
слово почувши тихе: "Пробач."
Радість казкова миттю знайдеться
в милих обличчях, ніжних словах,
любляче серце знову займеться,
щоб відчувати світ у дивах.
Сонцем засяє світла душа,
бачивши радість навіть вночі,
краю ж не має денна межа,
адже від щастя маю ключі.
Люди, мов квіти, як кораблі,
всі такі різні, ніби пейзаж,
серцем жорстокі, мов королі,
щастя прийнявши, як світлий міраж.
Помста, образи, грози життя,
- все ні до чого пилом впаде,
мов це як бачу, то співчуття
серденько ліками світла знайде.
Сонечком сяє добра душа,
ніживши радість даром своїм,
тільки природа всюди втіша,
того, хто буде вічночужим.
Віктор Цвіт 27.08.16
ID:
687887
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 05.09.2016 23:41:42
© дата внесення змiн: 05.09.2016 23:50:33
автор: Віктор Цвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
