Безпритульно та врешті вільно -
Так мандрується вам щодня.
Ви - безхатченки божевільні.
Небо й вітер - уся рідня...
В битвах тіл ви - тендітні тіні,
В сурмах площ ви - лише луна...
самота як благословіння
В морі доль, де немає дна.
Непричетним до дня облуди,
Вам опівночі - крила в дар!
Хоч несе кожен хрест спокути...
Хто як лицар,хто як мольфар.
І невпинно крізь безнадію
Ви муруєте нам щодня
Кришталеві мости до мрії,
Щоб іти ними навмання...
Залишаю свій дім і спокій.
Вже без остраху і сльози,
Йду за вами у світ широкий
Божеволіти від краси!
