..ця ніч обіцяє лишитись надовше, аніж просто побути хвилинним тізером до наших з тобою блукань у другім сезоні відчаю,
накрапає дедалі частіше крізь прочинені вікна пам'яті спогадами, які ніколи не відбувались,
і млосно від того настільки, що хочеться розчинитись
у тебе під язиком пігулкою міцного снодійного..
і не тануть - палають сніги поміж розквітлих гілок зап'ясть у передчутті неминучого дотику,
немов незумисне розлив бензин - а зустрічний погляд в обличчя вибухнув іскрами,
так, що родимки на засмаглих вилицях пожовкли на мить, наче спіймавши ляпас -
ляпас ніжності..
і ширшають твої зіниці, немов місячні кратери, немов ополонки у бурштиновому льоді м'яко, проте твердою рукою, вирізані,
коли у відповідь на твій змовницький шепіт я з півслова ледь не зупиняю колооберт планети сміхом -
як мені нестямно, пожадливо, дико хочеться в такі моменти тебе
поцілувати!
так, щоб твої легені забули як дихати..
і народжується в пульсації твоїх кроків, і продовжується пунктиром твоїх слідів
те, що встромляє трохи нижче за сонячне сплетіння виделку, повертаючи її за годинниковою стрілкою, немовби ключ у замковій шпарині,
я тримаю долоню на животі - так, ніби вона не мені, а тобі належить,
і стає трохи легше
таким чином пережити твою відсутність..
