На краю безодні,
В пащі злого часу
Я несу, мов сповідь,
Як душі окрасу
Те твоє "люблю"....
Горю
В попелищі днів цих,
На уламках світу.
Тихо сповиваю
Ніжністю зігріту
Мрію я твою...
Молю
У епох шаленстві,
Серед долей згірклих,
Щоб ще раз хоч сонцем
Жарко я розквітла,
Як цілунком в тім"я
Ім"я
ох пристрасть жіноча - весь світ може спалити своєю силою почуття!
ох слово серця Жінки - всесвітню любов може посіяти в серця наші слабкі!..
(скільки ж у вас, Мар"яночко, живе від життя, від бажань невтолених, від кохання!..)
Мар’я Гафінець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стільки ж, як і в кожному з нас, Касьяньчику, просто я неустанно до цих ритмів прислухаюсь, постійно норовлю їх вловити Хай вечір буде у вас теплим і мрійливим