Далека дорога
пісок і каміння, вибоїни, щебінь - як доля крани,
як доля народу,
як доля держави - занедбана стежка у напрямку Слави.
Крокують болотом завзяті нащадки
дідів, що мостили дорогу асфальтом.
Данину збирає дорога розбита скалічених доль, мрій та намірів вбитих.
Розтягнуті в часі,
прямують колони злиденних,
рабів у німому поклоні.
Крізь них гордо сяють ясними вогнями
авта іменовані позашляховиками.
Володарям авт не відомі тривоги - проблеми людей чи проблеми дороги.
Рабами оплачений райдужний блеф-
такий необхідний кредит МВФ.
Мастила,пальне,
гаражі і стоянки,
обслуга/прислуга,
коханці/коханки,
навчання дітей,
перспективи, майбутнє
-позичене вже забезпечує будні
народним обранцям
вночі, вдень , уранці-
чиновникам, суддям та іншим засранцям.
Сумлінним творцям по - новОму життя,
якому не має краю й кінця:
покращенням і перманентним реформам
із чергами гнаних,злиденних, голодних,
з війною кривавою злою лихою,
з пронизливим небом над головою,
з сирою землею чужою - чужою.
Политою потом і кров'ю густою.
Хлібом й водою оплачена праця
самотньою старістю може озватись в країні,
де нехтують обраним шляхом
і швидко лікуються від переляку
обурених виступів свого народу,
де злодія змінює ще більший злодій,
де Кліо вигулькує в гримі на сцені,прислужуючи чарівній Мельпомені.
Дорога одна в усієї країни - стаєм до роботи погожої днини:
не біймось зарази,
забудьмо образи,
не уникатимемо зобов'язань.
Політикам в руки вручаєм лопати і будуть досягнення і результати -
зникатимуть ями, вибоїни й гонор великих і часто нікчемних патронів.
Зникатиме бруд із під ніг та з життя,
помітною стане країни краса,
відчуємо брата плече,
руку друга,
світле майбутнє і щастя здобудем людині, дитині, сім'ї і родині, громаді великій -
старим і малим.
Бо хто, як не ми, друзі?
хто,як не ми?!
Запрошуємо вас на прем’єру документального фільму «Хто, як не ми?» про військових волонтерів з різних куточків України. 16 липня 2016 року о 18:00 у КМЦ "Супутник", м. Львів, вул. Повітряна,20 (Левандівка)