Погляд холодний,і ціль вже намічена точно -
я знаю ці кроки,хоч ніколи не йшла за тобою.
Зупинися,благаю!Це ж чи́ясь улюблена дочка!
Не ламай,для забави,її, ще не визрілу, долю.
Розплітаючи коси,розкидаючи грязні тенета,
забуваєш ім'я попередньої квітки.Так просто...
Заманюєш в пастку красиво - словами Поета.
І байду́же, що твоя мета ще маленького зросту.
Ти вмієш дивитись очима дбайливого батька,
так легко підносиш до хмар, даруючи мрію.
Хто впіймає тебе? Хто зупинить цей фарс зненацька?
Хто її захистить? Хлюпнуть в обличчя:"Не вірю!"
Як тоді - вся в сльозах - та душа в ній захоче Жити?
Замалює синці. Замалює падіння. Затре...
Ти ж навіки у ній розіпнеш те бажання - Любити...
Не руйнуй її ве́сни! Нехай Квітка- у ній - розцвіте!
дуже!
Дякую)
