Дай мені руку , подруго,
В житті не шукатиму другу,
Підем по житті, по вибоїнах,
По ранах, іще не загоєних.
А нині вже руку не просиш,
Кохання, тягар наче, носиш...
Нащо та рука тобі нині
Чи серце її господині ?
Вже поруч іти тобі нудно,
А в світ відпустити ще трудно,
Не з болю самотньому жити ,
Це власності право ділити.
Серце твоє остудилось,
Холодного чогось напилось,
А , може втруївся тим ядом.
Якого в жінок так багато ?
Залиш моє серце, мій друже,
Нехай не болить тобі дуже,
Кому покладу свою руку...
У щастя шматок, а не в муку.
