Ранок бере початок від сопіння з твоїх вузьких ніздрів,
Ховає пунктир горизонту під твоїми важкими повіками.
Здавалось, такі однакові, насправді ж - ми дуже різні
I каву п'ємо переважно користуючись різними стіками.
Ранок бере початок там, де ми, розправивши руки,
Хапаємось за кожне слово, щоб не стати байдужими:
Я вкотре сідаю за вірші й доволі банальні букви
Збирають усі ригоризми десь подалі, у зону відчуження.
Ранок бере початок там, де сплітаються босі ноги,
Де хтось у творінні поставив комку, не крапку,
Де о п'ятій ранку з квартири навпроти доноситься стогін
Там ранок бере початок, там ранок бере початок.
