Через десять років, випадково, Блатняк бачить на лавочці Хітняка, який скорчився від сільської праці та сумним виглядом дивиться на нього. Блатняк тільки-но підпалив цигарку, закрив крутезну машину на сигналізацію і прямує до дружбана з єхидною усмішкою в розмір телячої пащі.
- Привєт, дружбан, ти чьо ше п’яний?!
Ти ж між людей святеник званий.
Ти ж так мені колись гласивсь,
Що ледь пред Богом не хрестивсь,
Що вся твоя наука з часом
Заграє в гуслях з контрабасом.
Ось тут сидиш, скоцюрбивсь весь,
О, Боже, дай для нього днесь.
Хай хоч отим він буде радий,
Що не гуляв тоді, як треба.
Лише в науці морочивсь,
І марно в небо все дививсь.
Чого ж мовчиш, хай тобі грець?!
Прийшов, Хітняк, тобі капець.
І в молоді літа сидів,
Неначе вже вообще здурів.
І не прожив й не нагулявся,
Бо лиш в землі ти чорній шлявся.
Робив на ній, у ній купався.
На схилі літ уже і здався?
Сидиш під плотом, як ганеба,
Що помудрішав? Став, як треба?
Працюєш «безотказно» ти,
А перестав себе нести?
Я ж був казав, що ти не прав
Качав мені тут, бляха, нрав.
Немов би гідність є та честь
І ще якась твоя вересть.
Ну пік отой, куди так перся,
Що зараз он де як роздерся:
Не маєш ні дітей, дружини,
А тільки ракову пухлину.
Прожив ти добре, ніц немаю,
Та за життя не поважаю.
Ти міг прожитии, немов бог,
А тут сидиш, як смертний лох.
А я розжився, бабло маю,
І не ковбашуся я скраю.
А, ти, лиш крок до свеї смерті,
Штани твої і ті роздерті.
Заріс, як бомж, отой шваляй
Так, друг же ти, хоч і ... валяй.
Чого ж добився ти в житті,
І де ж твій "Розум на путі"?
Скажи, тебе хтось поважає,
Чи просто, блін, за тряпку має?
Дожився , як до цього, як?
Ти ж в школі був завжди бистряк.
Встигав у зібрані літклуби,
А зараз тут сидиш без зубів.
Сидиш ти так собі, без друзів,
Й себе він, ляпнувши по пузі,
Сказав:
"А я в житті свого досяг,
Хай скаже з неба мій Аллах.
Чого ж мовчиш, сидиш, як лось,
Скажи хоч щось, скажи хоч щось!
Твої усі мятежні тупо
Вже скоро полетять до дупи.
Ти не дратуй мене, дубасе,
На ... Почитай "Кур’єр Кривбасу".
Там такі самі, як і ти,
Моралі стверджують мости.
Клотраубнів мені рисують,
Культуру буцім-то будують.
З твоєю Хітняку мораллю
Накритися б лише вуаллю.
Щоб не дражнити мас пародніх
І дядьків вибраних народніх."
А пам’ятаєш дископляски,
І мотоциклеву коляску?
Як ти боявся поджиганить,
Казав "внутрі" тебе болить.
Чого ти втік тоді? Базар!
Прошу тебе не хар, не хар.
Давай, валяй, свою науку,
Почую хоч тебе по звуках.
А я ж давно тебе не чув,
Ти, що зовсім мене забув?!
2016 рік. Автор: Олег Гаврилевич.
ID:
664262
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 06.05.2016 15:16:44
© дата внесення змiн: 06.05.2016 15:16:44
автор: Oleg Gavrilevich
Вкажіть причину вашої скарги
|
